Тема, яку хочемо розглянути сьогодні, є дуже актуальною, інтимізація життєдіяльності дошкільника – щирі, довірливі стосунки між дорослим і дитиною, особистісне спілкування; актуалізація проблеми статевого виховання дошкільників, необхідність врахування педагогом особливостей розвитку хлопчиків та дівчаток.

Розвиток особистості, в основі якої лежить формування людиною своїх життєвих ролей, не може бути гармонійною без гендерно-рольової соціалізації.

Вихователь має знати, що недоліки формування гендерних ролей призводять до порушення статевої та гендерної ідентичності, а це, зокрема, може стати причиною проблем у між статевих контактах, сімейному житті, вихованні дітей.

Перша статева ідентичність, тобто знання своєї статевої належності відмічається науковцями вже в 1,5 року і є найстійкішим стрижневим елементом самосвідомості. З віком обсяг і зміст цієї ідентифікації змінюються, при чому це часто пов’язано з розумовим і соціальним розвитком дитини.

Дворічний малюк уже знає свою стать, але ще не вміє обґрунтувати цю атрибуцію. У три-чотири роки дитина вже чітко розрізняє стать оточуючих людей (різна реакція на чоловіків і жінок простежується у немовлят уже у 7-8 місяців), але часто асоціює її за чисто зовнішніми ознаками, наприклад, одягом, і допускає зворотність, можливість зміни статі.

Удва рокибільшість дітей вже цілком здатна ототожнювати себе з іншими людьми за статевими ознаками. Наприклад, хлопчики помічають свою схожість з батьками або іншими чоловіками, починають зараховувати себе до тієї самої категорії.

Діти трьох роківне лише правильно визначають стать оточуючих людей, а й вже досить чітко знають про те, що залежно від статі до людини висувають різні вимоги. Дівчатка, як правило, надають перевагу іграм у ляльки, зображуючи при цьому мам, бабусь, сестричок, вони люблять себе прикрашати тощо. А хлопчики переважно грають технічними іграшками, відображаючи діяльність водія, пожежника, поліцейського, військового. До п’яти років діти вже чітко диференціюють типові заняття дорослих.

Спілкування хлопчиків і дівчаток у 4-5 років має особливий характер: з одного боку, це спілкування у грі, де ролі розподілені відповідно до статі, з другого, - безпосереднє спілкування з однолітками. Усвідомлюють постійність своєї статі та ким будуть у майбутньому.

У 6 - 7 роківнастає завершальний етап у формуванні статевої ідентичності. На цьому етапі відбувається диференціація статевих ролей, вибір певних видів ігор, певних компаній. Саме в цьому віці з’являються одностатеві компанії ровесників.

Гендерна педагогіка– це сукупність підходів, спрямованих на створення комфортних умов у навчальному закладі щодо соціалізації дітей, важливою складовою якої є само ідентифікація дитини як хлопчика або дівчинки.

Вимогою часу стало нове прочитання і нове розуміння освітнього досвіду видатних педагогів. Це дає відповідь на багато запитань стосовно гендерного виховання хлопчиків та дівчаток, принципів гендерної рівності у вихованні обох статей сучасними «новаторами».

Як хлопчики, так і дівчатка отримують інформацію про те, як вони мають поводитися від батьків, друзів, а також через ЗМІ. Соціальне оточення не завжди є об’єктивним в оцінці поведінки статей і справедливим у вимогах до них. Воно часто нав’язує свої вимоги, відповідно до яких діти різної статі мають поводитися по-різному.

Як тут не згадати Януша Корчака щодо виховання хлопчиків та дівчаток в його «Правилах для життя»: «Я часто чую, як про дітей кажуть: «Усі вони такі». На­приклад: «Усі хлопчиська – хулігани і бруднулі». Або: «Всі дівчатка – плаксійки і ябеди». Це не так, кожного треба пізнавати окремо й окремо оцінювати та пізна­вати не поверхово, а ґрунтовно. Важливо не тільки те, що людина каже, а й те, що вона думає і відчуває, і чому вона така, а не інакша. Тільки лінива людина, яка не любить думати, каже: «Усі вони такі».

...Хлопчикові так само як і дівчинці, хочеться бути гарним, тільки він у цьому не зізнається. Хлопчи­кам важче бути чистими, бо вони люблять рухливі ігри... Але вони не бруднулі. Просто хлопчиків вабить усе швидке, вони менш терплячі, то і зошити в них не в такому порядку. Але стараються хлопчики не менше... І вони сором'язливі не менше, ніж дівчатка. Є ігри, в яких дівчатка заважають, а є і спільні. Адже може дівчинка бігати краще за хлопчика, тож чому тоді хлопчикові не можна гратися у ляльки?

...Мене не обходить, що хтось маленький чи ве­ликий і що про нього кажуть інші: гарний, негарний, розумний, нерозумний; мене не обходить, добре він навчається, гірший за мене чи кращий, дівчинка це чи хлопчик. Для мене людина гарна, якщо приязно ставиться до людей, якщо не бажає і не робить зла, якщо вона добра».

Антон Макаренко вважав, що «виховання дівчин­ки чи хлопчика – це передусім формування культури особистості, виховання її як майбутнього сім'янина, формування в неї почуття любові, власної гідності, яке включає самоповагу й повагу до інших».

Здійснення виховної роботи з дошкільниками пе­редбачає високий рівень гендерної культури вихо­вателя. Від використання ним виховних траєкторій залежить реальне здійснення реконструкції тради­ційних культурних обмежень у розвитку особистості дошкільника, створення умов для максимальної ре­алізації і розкриття здібностей дівчаток і хлопчиків у процесі педагогічної взаємодії.

Цінностями гендерної культури педагога є:

• усвідомлення абсолютної цінності прав чоловіків і жінок, свободи особи;
• усвідомлення себе як особистості, здатної впли­вати на гендерну ситуацію в державі;
• активна позиція щодо потреби участі в гендер­них перетвореннях;
• критичне сприйняття соціально-політичної ін­формації;
• розуміння рівноправної участі обох статей у по­літичному житті;
• лояльне і водночас вимогливе ставлення до обох статей;
• готовність відповідати за власні рішення та їхні наслідки;
• почуття власного достоїнства, толерантність, плюралізм, здатність до компромісу.

Рівноправність у виховному процесі передба­чає:

• однакові педагогічні вимоги, тон і зміст звертан­ня до хлопчиків і дівчаток;
• статево нейтральні вимоги до дотримання пра­вил культурної поведінки, уникнення нав'язування стереотипів на зразок: «хлопчикам (дівчаткам) не личить...» тощо;
• орієнтацію на індивідуальний розвиток дитини, її здібності, уподобання, можливості оволодіння уні­версальними вміннями та навичками незалежно від статі;
• заохочення дітей до спільних занять, ігор, видів діяльності, уникнення статевого сепаратизму у спіл­куванні;
• однаковий доступ та заохочення дітей до ко­ристування різними іграшками, спортивним інвента­рем, приладдям;
• обговорення з дітьми проблем стосунків статей, наголошення на їхній рівності та взаємозамінності в сім’ї та суспільстві;
• привернення уваги вихованців до реклами, дитя­чих часописів, ілюстрованих матеріалів, які нав'язують традиційні стереотипи, статеві ролі чоловіків та жі­нок;
• демонстрування вихователями андрогінних рис, уникнення статево типізованих моделей поведінки.
• 

Цінним орієнтиром у справі гендерного виховання є позиція видатного психолога-гуманіста Василя Сухомлинського: «Не має бути таких трудових відносин, щоб дівчатка обслуговували хлопчиків і звикали, таким чином, до ролі домогосподарки. Те, що треба робити в домашньому господарстві, однаково вміло й старанно мають робити чоловіки і жінки. Коли і є якийсь розподіл у самообслуговуванні, то він має бути тимчасовим: сьогодні хлопці виконують одну роботу, завтра – іншу».

Отже, узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, маємо відмовитися від диференційованого, обмежувального підходу до виховання дитини залежно від її статі, від статево відповідних традиційних очікувань на користь особистісного, індивідуального розвитку дитини.

І. Загальні питання

          Стратегія впровадження гендерної рівності у дошкільному навчальному закладі Петрівському я/с ‘‘Веселка’’ Миколаївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області до 2030 року (далі — Стратегія) визначає базові принципи, цільові групи, стратегічні цілі та завдання щодо реалізації державної політики забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у закладі дошкільної освіти.

Мета Стратегії — забезпечити рівні права та можливості жінок і чоловіків, запобігти та протидіяти будь-якій дискримінації у сфері освіти для всіх учасниць/учасників освітнього процесу, запровадивши зміни в структурно-організаційному та змістовно-процесуальному аспекті.

Стратегія ґрунтується на таких принципах:

• змістових — дотримання демократичних цінностей і свобод, рівності, справедливості, демократії, верховенства права, егалітарності (рівності прав і можливостей), поваги до людської гідності, доступності, недискримінації;
• функціональних — системність, інклюзивність та широке, активне і значуще залучення жінок і чоловіків та всіх зацікавлених сторін до реалізації цієї Стратегії, проведення моніторингу та оцінки прогресу її реалізації, відкритість і прозорість, інноваційність, інтерсекційність та врахування потреб різних груп залежно від можливих додаткових підстав для дискримінації (раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак);
• організаційних — об’єктивність та обґрунтованість визначення проблем у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, проведення оцінки їх масштабу, відповідність міжнародним нормам та зобов’язанням, оптимальність варіантів розв’язання проблем, орієнтація на кращі міжнародні стандарти та практики у сфері освіти, відкритість процесу реалізації положень цієї Стратегії та надійний механізм підзвітності, включаючи конкретність, досяжність цілей та вимірюваність очікуваних результатів її реалізації.

Реалізація державної політики та провадження просвітницької діяльності щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків здійснюються відповідно до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» і спрямовані на:

• утвердження гендерної рівності; (продовження додатка) 
• недопущення дискримінації за ознакою статі;
• застосування позитивних дій;
• запобігання та протидію насильству за ознакою статі, зокрема всім проявам насильства стосовно жінок;
• забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті важливих рішень;
• забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
• підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
• виховання і пропаганду серед населення України культури гендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у сфері освіти;
• захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

ІІ. Цільові групи

Реалізація цієї Стратегії спрямована насамперед на такі цільові групи:

• здобувачки і здобувачі освіти — вихованки / вихованці;
• педагогічний персонал, який забезпечує ефективність та якість її функціонування, від чиїх уявлень, поглядів, ідеалів, оцінок та переконань значною мірою залежить світогляд майбутніх поколінь;
• батьки та законні представники здобувачок і здобувачів освіти, які здійснюють виховання дітей, формують їх уявлення про світ та є взірцем поведінки;
• управлінський персонал (директор, вихователь-методист), який ухвалює управлінські та кадрові рішення, визначає умови для роботи закладу, зокрема реалізує державну політику щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у ЗДО.

ІІІ. Актуальність розроблення Стратегії та виконання заходів

Дані статистики засвідчують значну фемінізацію в  Дмитрівському дитячому садку ‘‘Ромашка’’ (представленість жінок становить 100 %).

Жінки займають посади виховательок, технічного персоналу та адміністрації закладу.

Наявні «приховані» та «відкриті» елементи дискримінації за ознакою статі в навчально-методичній літературі, взаєминах у дитячому колективі, стилі педагогічного спілкування.

Впровадження принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері дошкільної освіти в закладі пов’язане з необхідністю подолання стереотипів за ознакою статі під час формування соціально-громадянської компетентності, адже однакове, на перший погляд, ставлення до осіб різної статі в умовах наявної гендерної стереотипізації насправді не надає рівних можливостей, а закріплює та відтворює нерівності.

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків повинно сприяти забезпеченню всім учасницям /учасникам освітнього процесу рівних продовження додатка

можливостей участі в освітньому процесі незалежно від їх статі або інших ознак.

Актуальним є питання щодо формування у працівників закладу базових знань, умінь та навичок з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, підтримки освітніх ініціатив партнерства з установами різного рівня та службами міста, громадським сектором відповідного профілю для запобігання /підтримки постраждалих від будь-яких актів насильства.

ІV. Стратегічні цілі та показники їх досягнення

Реалізація Стратегії сприятиме досягненню таких стратегічних цілей:

• комплексне впровадження принципів, політики і заходів, поваги до людської гідності та недискримінації у локальних документах закладу;
• посилення ролі закладу дошкільної освіти щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти, запобігання та протидії насильству і дискримінації та вдосконалення освітнього процесу на засадах рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, поваги до людської гідності, недискримінації, інклюзивності та протидії насильству, зокрема за ознакою статі;
• розширення співпраці з відповідними установами та посилення компетенції всього персоналу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія будь-якій дискримінації, впровадження практик інклюзивності у закладі, як основи для подолання наслідків військових дій на психіку здобувачів освіти.

4.1. Стратегічна ціль 1.

Комплексне впровадження принципів, політики і заходів, поваги до людської гідності та недискримінації у локальних документах.

На сьогодні в закладі створені локальні документи, які не містять норм прямої дії, що створює певну правову прогалину, яка дає змогу уникнути вирішенню питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у разі ухвалення нових документів.

Завдання, спрямовані на досягнення стратегічної цілі:

• внести зміни до локальних документів, що регламентують освітню, організаційну, фінансово-господарську діяльність закладу;
• вести документообіг з урахуванням принципів недискримінації мовлення/ мови, впровадивши стратегію фемінізації, нейтралізації, уникнення андроцентризму та сексизму;
• використовувати в діловодстві, допустимі сучасними нормами української мови, форми жіночого роду поряд із чоловічими відповідниками для позначення осіб різної статі;
• забезпечити системне використання гендерно чутливого недискримінаційного мовлення /мови під час ведення документообігу у сфері освіти.

Показники та етапи досягнення цілі:

І етап — 2024—2025 роки;

ІІ етап — 2026—2027 роки;

ІІІ етап — 2028—2030 роки.

Кількість локальних документів, які перевірено та внесено зміни: 

І етап - 1 (Правила внутрішнього розпорядку закладу); 

ІІ етап — 1 (Колективний договір закладу); 

ІІІ етап — 2 (Статут закладу, посадові та робочі інструкції).

Стратегічна ціль 2.

Посилення ролі закладу освіти щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти на засадах поваги до людської гідності, недискримінації, інклюзивності та протидії насильству, зокрема за ознакою статі.

Діяльність із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків повинна мати наскрізний характер, відтворюватися та поглиблюватися завдяки розробленню недискримінаційного, інклюзивно-освітнього та навчально-методичного забезпечення, впровадження компетентнісного підходу; провадження виховної діяльності, спрямованої на виявлення і нейтралізацію стереотипів за ознакою статі, які призводять до недотримання паритетного становища жінок і чоловіків та дискримінації.

Завдання, спрямовані на досягнення цілі:

• формувати недискримінаційне освітнє середовище у закладі, створити безбар’єрне, інклюзивне середовище, дружнє до сімей з дітьми та маломобільних груп населення;
• використовувати інноваційні педагогічні технології, форми та методи виховання, що сприяють створенню та підтримці атмосфери взаємоповаги, взаємодії, колегіальності та інклюзивності, унеможливлюють дискримінаційне (несправедливе, упереджене) ставлення один до одного всіх суб’єктів освітнього процесу;
• формувати у вихованок / вихованців уявлення про рівні права та можливості жінок і чоловіків, розуміння уявлень про неповторну індивідуальність кожної особи;
• сприяти у проходженні сертифікаційних тренінгових програм (курсів) та програм підвищення кваліфікації педагогічних працівників / працівниць з питань гендерної рівності й недискримінації, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• сприяти у закладі освіти заохоченню хлопців і дівчат до спільної господарсько-побутової праці, спільних занять / ігор, спільного користування ігровим / навчальним інвентарем;
• реалізувати в закладі спільні просвітницькі заходи, спрямовані на подолання стереотипів та дискримінації за ознакою статі;
• сприяти участі членів родини здобувачів / здобувачок освіти у просвітницьких заходах щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і продовження додатка чоловіків (привернення уваги до нав’язування стереотипів за ознакою статі через інформаційне оточення, дитячу літературу, марковані за ознакою статі іграшки та одяг; ознайомлення із різноманітними проявами сексизму тощо);
• формувати навички безпечної взаємодії працівників і працівниць закладу з інформаційно-комунікаційним середовищем, що надає доступ до принизливого контенту сексуального або насильницького характеру, який може бути шкідливим;
• збалансувати з урахуванням принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків щодо предметно-розвивального середовища, процесу добору іграшок, облаштування осередків діяльності (ігрових зон), доступу дітей до обладнання з урахуванням їхніх інтересів без закріплення за статевою ознакою та із забезпеченням однакових можливостей у доступі до різних іграшок, спортивного інвентарю тощо;
• провести у закладі дошкільної освіти внутрішній моніторинг календарних планів освітньої роботи та плану роботи закладу на рік;
• організовувати у закладі дошкільної освіти освітній процес з урахуванням оволодіння дівчатами і хлопцями варіативними моделями поведінки для їхньої успішної подальшої самореалізації;
• надавати учасникам освітнього процесу інформацію щодо можливості професійного самовизначення без обмеження їх рамками «жіночих / чоловічих» професій;
• проводити заходи, які сприяють кращому розумінню унікальності і значущості кожної людини, що допомагатиме пізнавати світ, збагачувати свідомість у співпраці та довірі.

Показники та етапи досягнення цілі:

І етап — 2024—2025 роки;

ІІ етап — 2025—2027 роки;

ІІІ етап — 2028—2030 роки.

Кількість працівників/працівниць, які пройдуть сертифіковані курси, тренінги чи програми підвищення кваліфікації з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків:

І етап — 2; 

ІІ етап — 5; 

ІІІ етап — 6.

Кількість заходів, запланованих у плані роботи закладу на рік щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: 

І етап — 1; 

ІІ етап — 2; 

ІІІ етап — 2.

продовження додатка

Стратегічна ціль 3.

Посилення компетенції персоналу з питань співпраці з відповідними установами у напрямі забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Завдання, спрямовані на досягнення цілі:

• організувати просвітницьку діяльність, інформаційно підтримувати працівниць і працівників закладу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, правових аспектів гендерної рівності;
• забезпечити взаємодію закладу дошкільної освіти з установами різного рівня, батьками, громадськістю;
• розміщувати на сайті закладу інформацію із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• сприяти підвищенню кваліфікації педагогічних працівниць / працівників з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;
• організовувати та проводити заходи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Показники та етапи досягнення цілей:

І етап — 2022—2024 роки;

ІІ етап — 2025—2027 роки;

ІІІ етап — 2028—2030 роки.

Кількість педагогічних працівників/працівниць, які пройшли сертифіковані курси, тренінги чи програми підвищення кваліфікації з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: 

І етап — 2; 

ІІ етап — 2; 

ІІІ етап — 2.

Кількість заходів у плані роботи закладу на рік щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству і дискримінації, зокрема за ознакою статі:

І етап — 1; 

ІІ етап — 2;

ІІІ етап — 2.

Стратегічна ціль 4.

Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидія будь-якій дискримінації, впровадження практик інклюзивності у закладі, як основи для подолання наслідків військових дій на психіку здобувачів освіти.

Завдання, спрямовані на досягнення цілі:

• посилити освітні спроможності закладу щодо протидії насильству, зокрема за ознакою статі, подолати його наслідки та забезпечити гарантії його неповторення, впровадивши спеціальні напрями роботи психологічної та методичної служб, розширити співпрацю з правоохоронними та соціальними органами;

• сприяти позбавленню стереотипних уявлень у працівників закладу про роль жінок і чоловіків;
• сприяти підвищенню рівня обізнаності працівників закладу про зв’язок гендерних питань і питань безпеки;
• не допускати гендерний розрив і забезпечувати доступ всіх учасників освітнього процесу до ресурсів та можливостей закладу;
• посилити соціальний захист працівниць/працівників в умовах безпекових викликів.

Показники та етапи досягнення цілей:

І етап — 2024—2025 роки;

ІІ етап — 2025—2027 роки;

ІІІ етап — 2028—2030 роки.

Кількість наявних у педагогічних працівників/працівниць сертифікатів про підвищення кваліфікації з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: 

І етап — 2; 

ІІ етап — 3; 

ІІІ етап — 3.

Навчання працівників щодо створення у закладі недискримінаційного, інклюзивного, без бар’єрного підходу, а також вимог безпеки та енергоефективності: 

І етап — 1;

ІІ етап — 1; 

ІІІ етап — 1.

V. Прикінцеві положення

Під час проведення оцінювання результатів реалізації Стратегії можна враховувати статистичну інформацію, результати опитування колективу, моніторингу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері освіти.

За потреби Стратегію переглядають та уточнюють.

• Проаналізувати нормативно-правові документи з питань профілактики, гендерно - обумовленого насильства, виховання гендерної культури та гендерної рівності в системі освіти.
• Посилити роботу у напрямку психологічної просвіти та підвищення психологічної компетентності всіх учасників навчально-виховного процесу з питань профілактики гендерно  - обумовленого насильства, виховання гендерної культури та гендерної рівності в системі освіти.
• Забезпечувати участь фахівців психологічної служби у семінарах, засіданнях, конференціях, тренінгах з питань профілактики ГОН, виховання гендерної культури та гендерної рівності в системі освіти.
• Здійснювати соціально-педагогічну, психологічну реабілітацію дітей, учнів та студентської молоді, що опинились у складних життєвих обставинах.

В закладі Петрівського я/с ‘‘Веселка’’ забезпечують:

• рівні умови для жінок і чоловіків під час вступу на роботу до навчального   закладу;
• підготовку та видання навчальних посібників, вільних від стереотипних уявлень про роль жінки і чоловіка;
• виховання культури ґендерної  рівності, рівного розподілу професійних і сімейних обов'язків.

З метою впровадження принципів гендерної рівності в Петрівському я/с ‘‘Веселка’' здійснюються наступні заходи:

• проводити дослідження психолого - соціальних аспектів ґендерного виховання дітей  у дошкільному закладі та стану ґендерного насильства у сімейному середовищі;
• проводити у дошкільному закладі заняття з гендерної рівності;
• забезпечити обговорення  питань гендерної рівності на заходах, які проводити  для трудового колективу;
• проводити роботу  з дітьми та батьками з питань формування гендерної культури та гендерного виховання організовувати та проводити конкурс дитячих малюнків на гендерну тематику.

До підготовки та проведення занять ґендерної грамотності доцільно залучити соціально-психологічний центр, представників органів державної влади та самоврядування, батьківських комітетів, дослідників, науковців, представників громадських організацій, які мають відповідний досвід тощо. Незалежно від того, з дітьми якого віку проводитиметься заняття ґендерної грамотності, педагог має володіти базовою інформацією, пов'язаною з питаннями рівності жінок і чоловіків, а також спиратися на законодавчі акти з питань забезпечення рівності громадян жіночої та чоловічої статей. Ключовими в контексті заняття є чотири поняття: «ґендер», «ґендерна рівність», «ґендерна рівноправність», «ґендерна поведінка».

У змісті занять можуть бути висвітлені найрізноманітніші питання суспільства: взаємини в сім’ї чи на роботі, між людьми різних націй, культур чи релігій, проблеми ВІЛ-інфікованих чи людей з обмеженими можливостями, формування здорового способу життя, запобігання наркоманії, алкоголізму, торгівлі людьми; пригнічення та насильства в його різноманітних проявах. Пригніченими називають людей або групи, які в певному аспекті – статевому, расовому, національному, соціальному, культурному, політичному, економічному, сексуальному позбавлені свого права на діалог і повагу до себе, на існування у людському суспільстві на рівноправних засадах тощо.

Форму проведення даного заняття педагог добирає, дотримуючись принципу оптимального добору форм, методів, засобів та прийомів роботи (година спілкування, зустріч, просвітницький (психологічний тренінг, конкурсно-ігрова програма, гра-експрес, рольова гра, вікторина, колективна творча справа (КТС) (жива газета, свято-презентація, усний журнал та інше), колективне ігрове спілкування, турнір знавців, колаж, виставка творчих робіт, конкурс-інсценізація, форум-театр, агітаційні дійства, музичні феєрії, інтелектуальна гра).

Проведення заняття з гендерної рівності в інтерактивній формі може бути ефективним засобом подолання гендерних стереотипів а також формування й утвердження гендерної культури.

Орієнтовна тематика занять гендерної грамотності

• «Абетка рівності»
• «Ми – різні, ми – рівні» (сценарій ігрової програми додається)
•  «Толерантність врятує світ»
•  «Я – хлопчик, я – дівчинка»  
• «Права та обов’язки кожного з нас»
• «Небезпечні ґендерні стереотипи»
• «Я захищаю себе від ґендерної дискримінації»
• «Ґендерна роль у засобах масової інформації»
• «Дерево рівності»
• «Права людини і дискримінація»
• «Я вибираю своє право на…»
• «Я відстоюю свою позицію»
• «Що нас об’єднує  і в чому ми – індивідуальності»
• «У колі ґендерних ролей»
• «Жінка і чоловік – дві половинки людства»
• «Я + Ти + Ми»
• «Школа рівних можливостей»
• «Він і Вона»
• «Ґендер і влада»

Організація роботи з питань гендерної культури дітей в дошкільних навчальних закладах.

  Сучасні особистісно-орієнтовані  позиції психології та педагогіки щодо ставлення особистості не можуть вважатися досконалими та ефективними, якщо в них не враховано специфіку статі.

            У старшому дошкільному віці триває розвиток тієї ланки самосвідомості, яка характеризує дитину як хлопчика чи дівчинку. Це можна спостерігати в щоденному вільному спілкуванні дітей, не започаткованому та неконтрольованому дорослими, де вони реалізують відповідний спосіб поведінки, особливо, коли оточення різностатеве. 

            Важливим напрямом роботи педагогічних працівників є робота з питань врахування особливостей протилежних статей, входження дитини в систему культурних норм поведінки та взаємин між статями.

            Малюк сам активно черпає інформацію з навколишнього оточення  про те, що його цікавить. Сучасний дошкільник статево соціалізується, отримуючи відповідні знання з потоку загальної інформації. Численні дослідники дотримуються думки, що ставлення до себе, до особи  власної та протилежної  статі у дитини складається не в результаті  якогось курсу навчання, а внаслідок засвоєння основних життєвих принципів під впливом та за сприяння дорослих.

            Останні десятиліття у свідомості багатьох батьків виховання синів і доньок відрізнялося хіба щодо їхніх обов’язків у господарчих справах та силу впливу на них (із дівчатками треба бути лагіднішими, а з хлопчиками – суворішими).

            Інформація, яку батьки або педагоги надають дітям, відповідаючи на їхні запитання щодо статей та відносин між ними, має значення лише в тому разі, якщо дитина відчуває, що дорослі сприймають її як особистість з почуттям власної гідності, не іронізують і не лицемірять з нею.  

            Глибокий слід у свідомості дитини  залишають повсякденні спостереження за власними батьками. Малі бачать, як мама займається суто жіночими справами, а тато – чоловічими. Усе це допомагає хлопчикові або дівчинці зрозуміти власну статеву роль у житті. Якщо в родині панує щира, сердечна атмосфера, в дитини не виникатиме таємного бажання віддати перевагу одному з батьків. На всі дитячі запитання, включно й статевого характеру, слід відповідати точно, стисло, правдиво.

            Психофізіологічні особливості хлопчиків та дівчаток варто обов’язково враховувати як  необхідність у роботі з дітьми дошкільного віку. Перераховуємо декілька з них:

• у хлопчиків та дівчаток різна швидкість фізичного дозрівання;
• мозок хлопчиків більш асиметричний, ніж у дівчаток;
• дівчатка дисципліновані та зосереджені до практичних завдань та дій;
• дівчатка схильні діяти за алгоритмом, краще виконують знайомі завдання;
• у дівчаток емоції впливають на зростання загальної активності, хлопчики на емоційний фактор реагують короткочасно.
• Важливо при врахуванні психофізичних особливостей враховувати такі педагогічні стратегії:
• надання змістових завдань з урахуванням статі дитини;
• враховувати особистий простір дитини в організації навчальної діяльності;
• враховувати способи сприйняття інформації;
• ініціювати спілкування з представниками протилежної статі задля   розгортання сюжетно-рольової гри, об’єднання зусиль у колективній праці;
• працездатність хлопчиків та дівчаток упродовж заняття різна, активність дівчаток вища.

            Рекомендуємо орієнтовну тематику занять для дітей середнього та старшого дошкільного віку дошкільного віку з питань формування гендерної культури особистості:

• «Ми – різні, ми – рівні»
• «Я – хлопчик, я – дівчинка»  
• «Права та обов’язки кожного з нас»
• «Дерево рівності»
• «Я вибираю своє право на…»
• «Що нас об’єднує  і в чому ми – індивідуальності»

Методика ґендерного виховання в процесі організації навчально- виховної роботи

за чинно діючою Програмою розвитку дитини дошкільного віку

Застосування ґендерного підходу під час організації основних видів діяльності дошкільників

• Організація пізнавальної діяльності. Специфіка пізнавального розвитку дівчаток і хлопчиків потребує диференційованого підходу до них під час організації пізнавальної діяльності. Так, у хлопчиків зазвичай переважає зорове сприймання, у дівчаток – слухове. Дівчатка потребують детальнішого пояснення завдань, ніж хлопчики, для яких достатньо лише вказівки щодо принципу їх виконання.У розвитку просторового мислення, формуванні навичок роботи з конструктором хлопчики зазвичай випереджають дівчаток. Тому доцільно активізувати розвиток просторового мислення у дівчаток під час спільної з хлопчиками конструкторської діяльності.
• Під час занять вихователям не слід завжди вимагати повної відповіді від хлопчиків: у них швидкість мовлення (кількість слів, промовлених за одиницю часу) менша, ніж у дівчат. Не варто також вимагати від хлопчиків під час відповіді дивитися в очі педагогу. Адже це «жіночий» тип поведінки. Дівчатка зазвичай дивляться в очі педагогу, не відволікаються, кивають головою, шукають підтвердження правильності своєї відповіді, а хлопчики – дивляться вниз або в сторону, шепочуть собі під ніс, але це не означає, що вони не думають і не шукають рішень.
• Особливу увагу на заняттях з розвитку мовлення варто приділяти читанню літературних творів та етичним бесідам за їхнім змістом. Образи героїв не лише мають бути художньо виразними й емоційно привабливими, а й демонструвати полярні еталони поведінки (боягуз – герой, працьовита – ледача тощо). Саме зміст художніх творів сприяє формуванню уявлень дітей про ідеали сімейних відносин. Дуже важливо, щоб вихователь усвідомлював особливості «жіночого» оцінювання дітей. Зазвичай за однакових умов у педагога–жінки хлопчики частіше отримують негативні відгуки, ніж дівчатка. Це може призвести до формування у хлопчиків заниженої самооцінки. Дівчаткам важливо як (у якій формі, яким тоном) їх оцінили, а хлопчикам – що саме в їхній діяльності було оцінено.
• Організація ігрової діяльності. Ґендерний підхід передбачає відповідність методів керівництва іграми їх змісту і специфіці ігрової діяльності дітей різної статі. Необхідно задовольняти потребу хлопчиків у змаганнях і перемозі. «Перемогла дружба» – це не для них. Хлопчики старшого дошкільного віку потребують ігор, які сприяють становленню мужності. Це ігри з великою кількістю учасників, чіткою ієрархією «домінування – підпорядкування», конкуренцією і високим рівнем підпорядкування спільній меті, застосуванням фізичної сили у боротьбі за лідерство тощо. Дівчаток цікавлять ігри з меншою кількістю учасників, невисоким рівнем підпорядкування спільній меті. Лідерство дівчатка здобувають у перемовинах, а не силою. Дуже важливий аспект ґендерного підходу до керівництва ігровою діяльністю дітей – збагачення місту ігор, у яких діти відпрацьовують модель поведінки, що відповідає їхній статі. У таких іграх діти ідентифікують себе з дорослими. Складність у тому, що вихователям–жінкам ближчі ігри сімейно – побутової тематики, у яких роль тата явно недостатня, а у «хлопчачих» іграх (у «індіанців», «у війну» тощо) жінки бачать причину безглуздої біготні, агресивності і ставляться до них негативно. Потрібно намагатися уникати специфічного ставлення до ігор хлопчиків. Необхідно розповідати і хлопчикам, і дівчаткам про суспільні та виробничі сфери зайнятості чоловіків, допомогти усвідомити їх значимість у сім’ї. Вихователю не слід усуватися від керівництва військовими іграми. Він має розширювати тематику ігор героїчного змісту – «Ковбої», «Космонавти», «Богатирі», «Пожежники», «Рятівники» тощо. Саме під час таких ігор хлопчики вчаться бути сміливими, безстрашними, долати труднощі. Роз’яснюючи дітям хід військових і героїчних ігор, слід робити акцент на тому, що персонажі допомагають тим, хто потребує допомоги, захищають Батьківщину. Організовуючи спільні ігри, зокрема з сімейно – побутової тематики «Очікуємо гостей», «Сімейний відпочинок за містом» тощо) та ігри–драматизації за сюжетами казок, слід створювати ситуації, у яких дошкільники матимуть змогу перейнятися переживаннями героїв і співвіднести еталони моральної поведінки у казці зі своєю власною поведінкою. У таких іграх важливо подолати «роз’єднаність» ігрових угрупувань хлопчиків і дівчаток, які зазвичай виникають через різницю їхніх ігрових інтересів.
• Організація спільної трудової діяльності. Організовуючи спільну трудову діяльність, доцільно об’єднати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера. Але не слід забувати про індивідуальні нахили та інтереси дітей. Іноді хлопчики із задоволенням і дуже вправно орудують голкою, а дівчатка – молотком, і це не заважає їм у всіх інших ситуаціях виявляти свій «чоловічий» чи «жіночий» тип поведінки.

Отже, завданням вихователів є формування ґендерної компетентності як складової життєвої компетентностідітей дошкільного віку. Розроблення та впровадження у практику роботи ґендерної технології сприяє розширенню ґендерних компетенцій усіх учасників соціокультурної взаємодії – дітей, батьків, вихователів. 

                         В умовах дошкільного та домашнього виховання дітей привчають до відповідних статевим ознакам занять. Так, дівчаток оберігають від важкої праці і прищеплюють їм ознаки «справжньої леді». Хлопчикам прищеплюють інші нормативи поведінки через «чоловічі» види праці, етичні норми поведінки, з яких необхідними є ідеали стійкості, відваги, мужності. Можна визначити такі стереотипи статевого виховання дітей дошкільного віку: жіночий – доброта, милосердя, чемність, турботливість, ніжність; чоловічий - активність, незалежність, ризикованість, хоробрість, сила волі. Ці стереотипи визначають норми поведінки певної статі. Так, вважається ганебним показувати хлопчикам свою внутрішню слабкість, плакати, боятися будь-чого, а дівчаткам – поводитися брутально, битися тощо. Головна роль на етапі первинної соціалізації відводиться батькам як першим агентам соціалізації.

                       Особливого значення статеві відмінності набувають у період розвитку людини, при формуванні важливих якостей особистості. Дівчатка для творчих дій використовують підсвідоме, а хлопчики раціональне. На відміну від хлопчиків, що творчо реалізуються із соціальних причин, дівчатка це здійснюють насамперед через тілесну невдоволеність. Стимулювання творчої продуктивності хлопчиків більш ефективне через зовнішні соціальні чинники, дівчаток – через внутрішні.

З-поміж статевих, інтелектуально-психологічних особливостей дівчаток можна виокремити такі: їхнє мовлення більш емоційне і в цілому краще розвинене; відповіді однотипні; вони більш дисципліновані, зібрані, старанні; краще реагують на правильно побудовані фрази та чітку логіку; надають перевагу виконанню завдань за готовим зразком; їх більше цікавить результат. Хлопчики ж рідко розкривають свій внутрішній стан у словах; надають перевагу розв’язанню нових, логічних і складних завдань, під час виконання стереотипних вправ виявляють нетерплячість та неохайність; швидше набувають арифметичних умінь, краще запам’ятовують форми і розуміють принципи роботи механізмів. Їхнє мислення нестандартне, внутрішній пошук інтенсивніший і складніший, аніж здається; увага не зосереджена. Хлопчиків більше цікавить сам процес діяльності.

Незважаючи на те, що дівчаток відрізняє підвищена балакучість, а в хлопчиків частіше виникають проблеми з поведінкою й успішністю, більшої подібності між хлопчиками й дівчатками, ніж у дошкільному віці, не буде вже ніколи. Їх однаково цікавлять відмінності в анатомії, але інтерес зовсім безневинний і позбавлений сексуальності. Старшим дошкільникам приємна компанія осіб протилежної статі, вони одержують велике задоволення від спільних ігор, хоча хлопчики частіше спілкуються із хлопчиками, а дівчатка з дівчатками. Хлопчики грають великими групами і не приймають тих, хто чимось від них відрізняється. Дівчатка люблять грати по двоє, троє і, як правило, більш спокійно сприймають сором’язливих і таких, із ким інші діти менш охоче йдуть на контакт. Проте і хлопчики, і дівчатка також успішно можуть будувати відносини з особами протилежної статі.

У процесі статевого виховання хлопчиків бажано знайомити з «Кодексом лицарської честі», що включає: любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимості, ставленні до Батьківщини; готовність захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей; підкреслено шанобливе ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність принципам народної моралі, духовності; відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави; прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, шкіл, пам’яток історії та культури; здатність цілеспрямовано і систематично розвивати фізичні і духовні сили, волю, можливості свого організму; вміння скрізь і всюди чинити благородно, виявляти лицарські чесноти; турботу про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережне ставлення до рідної природи, землі. Це значно збагатить словниковий запас хлопчиків. Наведемо орієнтовну тематику словників – мінімумів: «Гарно – погано», «Хоробрий – боягуз», «Працьовитий – ледар».

• Тема «Гарно – погано»

Іменники: біда, бідолаха, благодійник, братерство, ввічливість, взаємини, вибачення, вигода, відношення, відчай, віра, вірність, влада, власність, втрата, глум, гнів, гордість, доброчесність, довіра, допомога, друг, дружба, єднання, жаднюга, жалість, жарт, жартівник, злодій, зрада, конфлікт, користь, людяність, милосердя, почуття, пошана, скромність, товаришування, ябеда.

Прикметники: авторитетний, бажаний, байдужий, безжалісний, вдячний, гордий, гостинний, доброзичливий, добросердний, добрий, злий, легковажний, пихатий, плаксивий.

Дієслова: вередувати, вибачитися, відвертатися, глузувати, гніватися, дружити, єднатися, жартувати, запізнюватись, красти, лукавити, лякатися, прощати, рятувати, сваритися, співчувати, сперечатися, товаришувати.

• Тема «Хоробрий – боягуз»

Іменники: взаємини, героїзм, допомога, захисник, зброя, козак, колектив, команда, кошовий, країна, край, лицар, майдан, напад, охорона, подвиг, подія, поєдинок, полон, помста, рятівник, слава, солдат, сором, честь.

Прикметники: безстрашний, величний, відданий, загрозливий, сильний, сміливий, хоробрий.

Дієслова: боротися, перемагати, переслідувати, подолати, поєднувати, присягати, славити, служити, хвалитися, шанувати.

• Тема «Працьовитий – ледар»

Іменники: господар, гордість, добробут, доброчесність, допомога, доручення, жебрак, недотепа, нікчема, скарб, скарбниця, спадщина, труднощі, хитрощі, хитрун, ціна, шана.

Прикметники: безробітний, вимогливий, завзятий, наполегливий, працьовитий, роботящий, талановитий, трудовий, успішний, щедрий.

Дієслова: господарювати, запозичувати, марнувати, нагороджувати, накопичувати, пильнувати, пишатися, плекати, працювати, тямити.

                       У центрі уваги дошкільників перебуває образ матері. Мати має забезпечити всебічний гармонійний розвиток і виховання дитини. Робить це вона своєю щоденною працею, бо має обов’язок дбати про фізичний та матеріальний добробут своєї дитини. Мати мусить знайти золоту середину між самопожертвою для дитини та вимогами свого власного інтелектуального життя, постійно підтримувати якнайглибші чуттєві зв’язки з дитиною, дарувати їй свою увагу і любов. Разом із тим, мати не повинна потурати всім примхам дитини, мусить підтримувати певну дисципліну, привчати дитину зважати на інтереси інших членів сім’ї, а в майбутньому – зважати на її оточення. Але мати не може обмежувати волі дитини надмірними забобонами чи постійними наказами. Справжнє мистецтво виховання – це дотримання міри в усьому. Материнське виховання вимагає від матері великої майстерності. Дошкільнята вчаться любити, шанувати, поважати матусю, звертатися до неї ласкаво, лагідно.

• Наведемо орієнтований словник – мінімум до теми «Мама, матінка, матуся».

Іменники: красуня, мама, матінка, матусенька, матуся, неня, ненечко.

Прикметники: весела,добра, красива, лагідна, ласкава, моя, спокійна, сумна, турботлива.

Дієслова: вкладати, виховувати, готувати, доглядати, купувати, навчати, народжувати, няньчити, пестити, прати, розважати, розмовляти, рости, співати.

                       Окремої уваги заслуговує той вияв материнської любові, що сформувався як окремий жанр пісенної творчості народу, - колискові пісні. У них матері виливали свою любов, турботу і переживання за долю дитини, формували ту духовну атмосферу, якою хотіли оточити свою кровинку. Ці пісні стали неоціненним культурним надбанням народу, в них – душа предків, культура сучасності. Саме з колискових пісень словник дітей збагачується красивими, мелодійними словами.

• Наведемо орієнтований словник – мінімум до теми «Мамина пісня».

Іменники: дитина, дрімота, колисанка, колиска, малюк, немовля, пісня, сон.

Прикметники: весела, добра, колискова, лагідна, спокійна, сумна.

Дієслова: вкладати, доглядати, дрімати, колисати, няньчити, спати, співати.

Любов, пошана й повага до матері властиві всім народам. Проте не в усіх народів мати очолювала рід як найвищий авторитет та суддя, як це було в праукраїнців. Культ матері в минулому має певний вплив на ставлення до неї і зараз. Український народ склав про матір багато оповідань, віршів, легенд, пісень, передаючи в них любов, тепло, шану до рідної неньки.

Образи чоловіків та жінок, що фігурують у літературі, діаметрально протилежні: чоловіки – хоробрі, сміливі, сильні, вперті, горді, агресивні й антижіночні, а жінки – лагідні, добрі, зовні красиві, поступливі, емоційні, працьовиті, хазяйновиті.

Проаналізувавши літературу для дітей і виявивши стереотипні риси, можна зробити висновок, який підкреслить нерівномірний розподіл ролей у суспільстві, що відносить жінку до слабшої і залежної від чоловіка особи. Часто це обслуговуюча роль, вкладена в кількох рядках дитячого вірша: «Кіт на припічку лежить і тихенько муркотить. Кішка книжечку чита, щоб розважити кота».

Важливим засобом статевого виховання є народні казки. Залежно від теми і змісту вони виконують особливу функцію. Слід звернути увагу на особливості українського гендеру в народних казках. Так, коли вихователі читають хлопчикові про мужність Кирила Кожум’яки, він подумки ототожнює себе з ним, його подвигами. Моральні норми, якими керуються у вчинках літературні герої, етичні орієнтири статевої поведінки є значущими для дитини, і вона прагне наслідувати їм. Так мужність і жіночність втілюються в уяві дитини в конкретних діях і вчинках. Щодо функцій, які в казках виконують чоловічі персонажі, то вони розподіляються таким чином:

• юнак, який виборює своє щастя, допомагає бідним та знедоленим, захищає, визволяє, змагається за жінку (Котигорошко);
• чоловік або старий (цар, чародій тощо), який заважає юнакові, тобто є джерелом (носієм) зла;
• дідусь, який іноді своїми порадами допомагає героєві.

Жінки ж за характером своїх дій в казках пасивні. Вони очікують сина, нареченого, свого визволення тощо. На них спрямована активність чоловічих персонажів (жінок домагаються, виборюють або визволяють), тобто вони є об’єктом дій, у той час, як чоловіки безперечно виступають суб’єктами .

Народна казка сприяє формуванню моральних цінностей, певного ідеалу. Ідеал для дитини – далека перспектива, якої вона буде прагнути, порівнюючи з нею свої вчинки. Та найбільше значення мають фантастичні пригодницькі та фантастично–героїчні казки зі своїми вигаданими героями, які вчать хлопчиків важливим для чоловіка цінностям – вірності, хоробрості, волелюбності, чесності, винахідливості, вірній дружбі («Кирило Кожум’яка», «Котигорошко», «Про вірного товариша» тощо).

Дещо інші пріоритети спостерігаються у творах фольклору стосовно виховання дівчаток. Матеріалом для фольклорних творів слугувало життя українців: боротьба за щастя, вірування, звичаї, традиції, навколишня природа. І покликані вони були підготувати дівчаток для майбутньої соціальної ролі: матері, дружини, господині у своїй хаті. Тому й героїні казок мають відповідні риси характеру, своїми думками та вчинками пропагують вірність, покірність, відданість чоловікові, безмежну любов до дітей, мудрість і винахідливість, працьовитість і доброту тощо. Чітко виділені ці риси в героїнь казок «Царівна–жаба», «Мудра дівчина», «Розумниця» тощо. Адже саме дівчина здогадалася, що «ситнішим над усе є земля–мати, бо вона всіх годує і напуває. Прудкіш над усе – думка, бо думкою враз куди хочеш перелетиш; а миліше над усе – сон, бо хоч як добре, мило чоловікові, а все покидає, щоб заснути…»

                         Особливості статевого виховання в творах українського фольклору орієнтовані на виховання сильного і мужнього чоловіка-господаря і покірної, ніжної дівчини, майбутньої матері, тому ґендерне виховання треба починати з раннього дитинства і воно повинно бути невід’ємною частиною усіх видів діяльності дітей.

Специфіка перспективного планування гендерного виховання дошкільнят

(від двох-трьох до шести-семи років) за чинно діючою Програмою виховання і розвитку дітей дошкільного віку

                   Для успішного здійснення завдань ґендерного виховання в дошкільній освіті вирішальною має стати практика особистісно орієнтовного підходу, індивідуалізації освітнього процесу, яка стимулюватиме розробку та апробацію інноваційних технологій виховання хлопчиків і дівчаток.

Щоб забезпечити гармонійну єдність у процесі ґендерного виховання, спрямовану на розвиток і саморозвиток дітей, необхідне цілеспрямоване, раціональне планування. Планування роботи з ґендерного виховання в різних вікових групах дошкільного закладу має відповідати низці сучасних вимог:

• компетентність вихователя в питаннях зі статевої сфери;
• засвоєння статевої ролі - пізнання моральних вимог, норм та правил поведінки;
• допомога дитині у соціальному, моральному та особистісному розвитку;
• необхідно забезпечувати передумови майбутньої жіночності та мужності: у дівчаток розвивати м'якість ніжність, охайність, прагнення до краси, у хлопчиків – сміливість, рішучість, лицарське ставлення до представниць протилежної статі;
• неодмінна педагогічна умова оптимально організованого статевого виховання: природність поведінки дорослого, готовність відповісти на всі запитання дитини без сорому й страху;
• сформувати уявлення дитини про те, якими мають бути чоловік та жінка - навчити дітей реалізувати свої знання в житті;
• налагоджувати контакт між педагогом та батьками, які мають бачити в працівниках дошкільних закладів своїх союзників у вихованні дітей.

Плануючи свою роботу, важливо враховувати вимоги з ґендерного виховання Програми дошкільної освіти. Слід забезпечити взаємозв'язок перспективного і поточного планування. Це дасть можливість поетапно реалізувати намічені цілі, конкретизуючи їх у певних формах роботи, освітніх завданнях до них. Перспективно-тематичне планування роботи з ґендерного виховання, базується на принципах інтегрованого підходу до організації життєдіяльності дітей за віковими особливостями.

Вихователям-практикам у нагоді може стати складене перспективне планування у вигляді сітки з вересня по травень-місяць. В сітці зазначенно форми роботи, мета, які проходять через 4 сфери життєдіяльності дошкільника та 7 ліній розвитку.

• Перспективний план роботи з ґендерного виховання з дітьми третього року життя. Форма роботи: дидактична гра. Проводиться одна дидактична гра на місяць.
• На четвертому році життя з дітьми проводяться різні форми роботи: дидактична гра, бесіди, створення ігрових ситуацій, роздуми дітей на тему, читання оповідань, ігри - інсценування. Форми роботи складено за місяцями, в кожному місяці одна форма роботи проходить один тиждень.
• На п'ятому році життя, теж одна форма роботи проходить один тиждень, але форми роботи ускладнюються етичними бесідами, розв'язуванням проблемних ситуацій, імітаційними іграми, сюжетно рольовими іграми.
• Для шостого-сьомого року життя перспективне планування складено за блочно-тематичною технологією, де програмовий зміст ґендерного виховання розподілено на тематичні блоки. Одна тема на місяць. Кожна тема проходить через чотири сфери життєдіяльності, та 7 ліній розвитку.

                  Принцип інтегрованого підходу до перспективного планування є простором для широкого використання виховних інноваційних технологій, реалізація творчих здібностей дітей, пізнавального інтересу, оскільки будь-яка тема потребує активізації життєвого досвіду дошкільнят.

Інформація

про стан реалізації Стратегії впровадження гендерної рівності у сфері дошкільної освіти

та виконання операційного плану заходів з її реалізації

станом на 15 березня 2024 року

у Петрівському я/с “Веселка”